Наші предки стали використовувати силу вітру ще в старовину. І вже на початку двадцятого століття по всій території України стояло близько п'ятдесяти тисяч вітряних млинів, в яких зерно перетворювалося на борошно. А в СРСР таких млинів було близько двохсот тисяч. Не дивно, що перша в світі вітряна електростанція була спроектована і побудована саме в СРСР, а точніше в Криму. Не в Англії, Німеччині та США, що сьогодні вважаються лідерами з приборкання вітру, а на території Автономної Республіки Крим.
Розвитку цієї сфери в СРСР приділяли немало уваги – будували спеціальні заводи, розробляли нові типи моторів, випускали фахівців з обслуговування вітроенергостанцій. Проте все принципово змінилося в сорокових роках, коли навчилися приборкувати силу атома. І коли в 1954 році побудували першу АЕС, про вітроенергетику забули надовго.
У кінці восьмидесятих сталися дві події, які змусили пригадати про переваги поновлюваних джерел енергії. Це аварія на ЧАЕС та світова енергетична криза.
В цей час дороги розвитку нашої країни і Європи кардинально розійшлися: ми намагалися все-таки повернутися до атомного виробництва енергії, а Європа кинула величезні інвестиції на вивчення альтернативних джерел. Нині в нашій країні працюють такі вітряні електростанції: Донузлавська, Східно-Кримська, Акташська, Чорноморська, Євпаторійська, Аджигільська, Трускавецька, Асканійська, Мирненська, Новоазовська. За весь термін експлуатації вітряки виробили понад 20 000 мВт/год. І встигли довести, що їхня робота анітрохи не гірша, а в багатьох аспектах набагато краща за інші способи виробництва енергії. Практично всі розвинені країни вже 10-20% всього енергопотенціалу переклали на поновлювані ресурси.
В Україні починає простежуватися оптимістична тенденція розвитку альтернативної енергетики. Сприятливий клімат, оптимальна швидкість вітру, дешева робоча сила і спеціальні державні програми — всі ці моменти стимулюють вкладати в українську вітроенергетику чималі інвестиції. Так, нещодавно біля Новоазовська на Донеччині запустили в дію потужну вітряну електростанцію. На сьогодні працюють 23 вітрогенератори, загальною потужністю понад 57 мегават. Це вітряк заввишки 100 метрів, а його лопать розміром з багатоповерховий будинок. Потужність одного агрегату – 2,5 мегаватти.
Приазов'я - найбільш вітряне місце Донбасу. Перші - малопотужні - вітряки тут з'явилися ще 10 років тому. Але електрики вони давали небагато - надто вже маленькими були конструкції. Відтак ініціатори створення вітряного парку зв'язалися з визнаними фахівцями у цій царині - німцями. І ті погодилися на співпрацю. У Маріупольський порт вантаж з Німеччини доправляли частинами, а вже звідти перевозили до Новоазовська. Збирали вітряки за допомогою не менш гігантської техніки. Вага установки - 470 тонн. І піднімали її на висоту більше 100 метрів унікальним обладнанням. Кожна установка стоїть на спеціальному фундаменті дивовижної конструкції - 900 кубічних метрів бетону і 90 тонн арматури. Дешевою електроенергією влада обіцяє забезпечити насамперед промислові підприємства. Невдовзі інвестори обіцяють спорудити на Донеччині ще 2 вітряних парки загальною потужністю понад 700 мегават. Але для них вітряки виготовлятимуть вже в Україні - на одному з Краматорських підприємств.
Газ, нафта, вугілля — вчені всього світу повторюють про те, що цих ресурсів залишилося лише на якусь сотню років. Тому людство немає іншого шляху, крім використання альтернативних джерел енергії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий