Наші предки стали використовувати силу вітру ще в старовину. І вже на початку двадцятого століття по всій території України стояло близько п'ятдесяти тисяч вітряних млинів, в яких зерно перетворювалося на борошно. А в СРСР таких млинів було близько двохсот тисяч. Не дивно, що перша в світі вітряна електростанція була спроектована і побудована саме в СРСР, а точніше в Криму. Не в Англії, Німеччині та США, що сьогодні вважаються лідерами з приборкання вітру, а на території Автономної Республіки Крим.
Розвитку цієї сфери в СРСР приділяли немало уваги – будували спеціальні заводи, розробляли нові типи моторів, випускали фахівців з обслуговування вітроенергостанцій. Проте все принципово змінилося в сорокових роках, коли навчилися приборкувати силу атома. І коли в 1954 році побудували першу АЕС, про вітроенергетику забули надовго.
У кінці восьмидесятих сталися дві події, які змусили пригадати про переваги поновлюваних джерел енергії. Це аварія на ЧАЕС та світова енергетична криза.

В Україні починає простежуватися оптимістична тенденція розвитку альтернативної енергетики. Сприятливий клімат, оптимальна швидкість вітру, дешева робоча сила і спеціальні державні програми — всі ці моменти стимулюють вкладати в українську вітроенергетику чималі інвестиції. Так, нещодавно біля Новоазовська на Донеччині запустили в дію потужну вітряну електростанцію. На сьогодні працюють 23 вітрогенератори, загальною потужністю понад 57 мегават. Це вітряк заввишки 100 метрів, а його лопать розміром з багатоповерховий будинок. Потужність одного агрегату – 2,5 мегаватти.

Газ, нафта, вугілля — вчені всього світу повторюють про те, що цих ресурсів залишилося лише на якусь сотню років. Тому людство немає іншого шляху, крім використання альтернативних джерел енергії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий